ОБГОВОРЮЄМО НОВИЙ ЗАКОН ПРО ОСВІТУ ВІД 05.09.2017

Нова типологія заладів освіти:

Новий Закон про освіту по-новому визначив типи закладів, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти на різних її рівнях Із набранням чинності Закону України «Про освіту» від05.09.2017 №2145-VIII у статті9 Закону України «Про загальну середню освіту» відбулися суттєві зміни. Передовсім її перейменували з «Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти» на «Типи закладів освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти» Середню освіту можна здобувати: у закладах різних рівнів, що функціонують як окремі юридичні особи у структурних підрозділах одного закладу освіти (I-II, II-III чи I-III ступенів).

Джерело:https://www.pedrada.com.ua/article/1575-nova-tipologya-zakladv-zagalno-seredno-osvti?from=PW_Auth

Вивчаємо новий Закон про освіту: організаційні та кадрові акценти

Опановуємо організаційні та кадрові акценти нового Закону України «Про освіту»:

1. Кадрова політика

2. Автономія закладу освіти

3. Організація діяльності закладу освіти

4. Управління закладом освіти

5. Інституційний аудит

6. Моніторинг якості освіти

7. Громадська акредитація закладу освіти

8. Нагляд (контроль) у сфері освіти

9. Державно-приватне партнерство.

Закон України «Про освіту» ухвалено 05.09.2017 за №2145-VIII. Він набув чинності 28.09.2017. Які кадрові та організаційні акценти ним встановлені? Відповідаємо мовою нового закону.

Акцент 1. Кадрова політика

Освіта дорослих

Освіта дорослих, що є складовою освітивпродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки.

Особа має право навільний вибірзакладу освіти, установи, організації, іншого суб’єкта освітньої діяльності, видів, форм, темпу здобуття освіти та освітньої програми в межах здобуття освіти дорослих.

Стаття 18

Термін «заклад освіти», що вживається у новому Законі про освіту та спеціальних законах, відповідає терміну «навчальний заклад». До приведення законодавства і установчих документів закладів освіти у відповідність із цим законом терміни «навчальний заклад» і «заклад освіти» є ідентичними.

Обов’язки засновника закладу освіти

Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа:

· укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти;

· розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти;

· здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Стаття 25

Призначення керівника

Керівник закладу освіти призначаєтьсязасновникому порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту.

Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами таустановчими документами закладу освіти.

Стаття 26

Переоформлення установчих документів закладів освіти з метою приведення їх у відповідність із Законом про освіту здійснюється протягом п’яти років з дня набрання ним чинності.

Академічна доброчесність

Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівникамипередбачає:

· посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;

· дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;

· надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;

· контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;

· об’єктивне оцінювання результатів навчання.

Стаття 42

Атестація

Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п’ять років, крім випадків, передбачених законодавством.

За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання.

Рішення атестаційної комісії може бути підставою длязвільненняпедагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 50

Сертифікація

Сертифікація педагогічних працівників — це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (утому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.

Види освіти

Формальна— здобувають за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти таздобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

Неформальна —здобувають, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, алеможе завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

Інформальна (самоосвіта)— передбачає самоорганізоване здобуття компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

Сертифікація педагогічного працівника відбуваєтьсяна добровільних засадахвиключно за його ініціативою.

За результатами успішного проходження сертифікації педагогічному працівнику видається сертифікат, який єдійсним упродовж трьох років. Успішне проходження сертифікації зараховується як проходження атестації педагогічним працівником.

Педагогічні працівники, які отримуютьдоплатуза успішне проходження сертифікації, впроваджують і поширюють методики компетентнісного навчання та нові освітні технології.

Педагогічні працівники, які мають сертифікат, можуть залучатися до проведення інституційного аудиту в інших закладах освіти, розроблення та акредитації освітніх програм, а також до інших процедур і заходів, пов’язаних із забезпеченням якості та впровадженням інновацій, педагогічних новацій і технологій усистемі освіти.

Стаття 51

Державні гарантії

Педагогічним і науково-педагогічним працівникамдержава забезпечує:

· належні умови праці та медичне обслуговування;

· оплату підвищення кваліфікації;

· правовий, соціальний, професійний захист;

· диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання;

· виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків;

· виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;

· надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України;

· пенсію за вислугу років;

· інші гарантії, визначені законом України.

Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в таких населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до законодавства забезпечуєбезоплатне користуванняжитлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Зазначені пільги надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зазначені працівники мають право на безоплатне одержання увласність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи чи організації, розташованих на території відповідної ради, ізземель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи чи організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бутинагородженідержавними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.

Стаття 57

Прийняття на роботу педагогів

На посади педагогічних працівників приймаються особи, фізичний і психічний стан яких дозволяє здійснювати педагогічну діяльність та які мають освітню та/або професійну кваліфікацію, щовідповідає встановленим законодавством, зокрема професійним стандартом (за наявності), кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників.

Стаття 58

Професійний розвиток

Підвищення кваліфікації може здійснюватися зарізними видами(навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) тау різних формах(інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо).

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що маютьліцензіюна підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою. Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання іпідтвердження.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішенням педагогічної (вченої) ради. Умови і порядок визнання результатів підвищення кваліфікації у таких суб’єктів визначаються відповідно до частини шостої цієї статті.

Вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації обирає педагогічний (науково-педагогічний) працівник.

Педагогічна (вчена) рада закладу освіти на основі пропозицій педагогічних (науково-педагогічних) працівників затверджує щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників (з відривом чи без відриву від освітнього процесу).

Загальна кількість годин, відведена на підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника, що оплачуєтьсяза кошти відповідних бюджетів, визначається законодавством.

Кошти на підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників отримує заклад освіти, який розподіляє їхзарішенням педагогічної (вченої) ради закладу освіти.

Підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника може фінансуватися засновником закладу освіти, закладом освіти, в якому він працює, педагогічним (науково-педагогічним) працівником, а також іншими фізичними та юридичними особами.

На час підвищення кваліфікації з відривом від освітнього процесу в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічним (науково-педагогічним) працівником зберігається місце роботи (посада) зі збереженням середньої заробітної плати.

Стаття 59

Робочий час

Робочий час педагогічного працівникавключаєчас виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором.

Конкретний перелік та обсяг видів робіт педагогічного і науково-педагогічного працівника встановлюються трудовим договором відповідно до законодавства.

Норми педагогічного (навчального) навантаження педагогічних (науково-педагогічних) працівників на одну ставку встановлюються спеціальними законами.

Засновник або уповноважений ним орган, керівники закладів освіти та їх структурних підрозділів не мають права вимагати від педагогічних і науково-педагогічних працівників виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

Стаття 60

Оплата праці

Посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Посадовий окладпедагогічного працівника кожної наступної кваліфікаційної категорії підвищується не менше ніж на 10 відсотків.

Педагогічним і науково-педагогічним працівникам встановлюються щомісячнінадбавки за вислугу роківу розмірах:

· понад три роки — 10 відсотків;

· понад 10 років — 20 відсотків;

· понад 20 років — 30 відсотків посадового окладу.

Педагогічний працівник,який пройшов сертифікацію, отримує щомісячну доплату в розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) пропорційно до обсягу педагогічного навантаження протягом строку дії сертифіката*.

* Частина 5 статті 61 набирає чинності з 1 січня 2019 р.

Заклад освіти має право за рахунок власних надходжень та інших джерел, не заборонених законодавством, встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії та інші види заохочень.

Керівник закладу освіти відповідно до законодавства, установчих документів та колективного договору має право встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії за використання в освітньому процесі іноземних мов, сучасних технологій, реалізацію інноваційних проектів тощо.

Педагогічним і науково-педагогічним працівникам за рахунок власних надходжень закладів освіти може надаватисяматеріальна допомогадля вирішення соціально-побутових питань. Умови надання такої допомоги визначаються установчими документами закладів освіти або колективним договором.

Стаття 61

Акцент 2. Автономія закладу освіти

Державні гарантії

Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Стаття 2

Ухвалення рішень

Суб’єкт освітньої діяльності має правосамостійноприймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Стаття 2

Джерела фінанасування

Джерелами фінансування суб’єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути:

· державний бюджет;

· місцеві бюджети;

· плата за надання освітніх та інших послуг відповідно доукладених договорів;

· плата за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані на замовлення підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб;

· доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання воренду приміщень, споруд, обладнання;

· гранти вітчизняних і міжнародних організацій;

· дивіденди від цінних паперів, відсотки від депозитів і розміщення коштів спеціального фонду на поточних рахунках банків державного сектору;

· добровільні внески у вигляді коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, одержаних від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;

· інші джерела, не заборонені законодавством.

Стаття 79

Акцент 3. Організація діяльності закладу освіти

Організаційно-правовий статус

Юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Права та обов’язки закладу освіти, передбачені цим Законом таіншими законами України, має також фізична особа – підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність.

Фізична особа — підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права і обов’язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.

Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи — підприємця).

Заклад освіти як суб’єкт господарювання може діяти в одному зтакихстатусів:

· бюджетна установа;

· неприбутковий заклад освіти;

· прибутковий заклад освіти.

Заклад освіти залежно від засновникаможе діяти якдержавний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, утворювати для цього структурні підрозділи.

Заклад освіти для здійснення статутної діяльності може на договірних засадах об’єднуватися з іншими юридичними особами, створюючи освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі таінші об’єднання, кожен із учасників якого зберігає статус юридичної особи.

Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Стаття 22

Інформаційна відкритість

Заклади освіти формують відкриті та загальнодоступніресурси з інформацієюпро свою діяльність та оприлюднюють таку інформацію.

Заклади освіти, що отримують публічні кошти, та їх засновники зобов’язані оприлюднювати на своїх веб-сайтахкошторис іфінансовий звітпро надходження та використання всіх отриманих коштів, інформацію про перелік товарів, робіт і послуг, отриманих якблагодійна допомога, із зазначенням їх вартості, а також про кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством.

Стаття 30

Акцент 4. Управління закладом освіти

Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства.

Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють:

· засновник (засновники);

· керівник закладу освіти;

· колегіальний орган управління закладу освіти;

· колегіальний орган громадського самоврядування;

· інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Стаття 24

Одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу загальної середньої освіти більше ніж два строки підряд (до першого строку включається дворічний строк перебування на посаді керівника закладу загальної середньої освіти, призначеного вперше). Після закінчення другого строку перебування напосаді особа має право брати участь у конкурсі на заміщення вакансії керівника в іншому закладі загальної середньої освіти або продовжити роботу в тому самому закладі на іншій посаді.

Пункт 4 Прикінцевих і перехідних положень

Акцент 5. Інституційний аудит

Інституційний аудит — це комплексна зовнішня перевірка таоцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти (крім закладів вищої освіти), які забезпечують його ефективну роботу та сталий розвиток.

Метоюпроведення інституційного аудиту є оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти та вироблення рекомендацій щодо:

· підвищення якості освітньої діяльності закладу освіти тавдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

· приведення освітнього та управлінського процесів у відповідність із вимогами законодавства та ліцензійними умовами.

Інституційний аудит проводитьцентральний орган виконавчої владиіз забезпечення якості освіти.

За результатами проведення інституційного аудитунадаються висновокпро якість освітньої діяльності закладу освіти, внутрішню систему забезпечення якості освіти, а також рекомендації щодо вдосконалення діяльності закладу освіти.

Стаття 45

Акцент 6. Моніторинг якості освіти

Моніторинг якості освіти — це система послідовних і систематичних заходів, що здійснюються з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, узакладах освіти (інших суб’єктах освітньої діяльності), встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей.

Моніторинг якості освіти може бутивнутрішній та зовнішній.

Внутрішній моніторинг якості освіти проводиться закладами освіти (іншими суб’єктами освітньої діяльності).

Зовнішній моніторинг якості освіти може проводитися будь-якими органами, підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності. Участь закладів освіти (інших суб’єктів освітньої діяльності) та учасників освітнього процесу у зовнішньому моніторингу якості освіти є добровільною, крім випадків, встановлених законодавством.

Стаття 48

Акцент 7. Громадська акредитація закладу освіти

Громадська акредитація закладу освіти — це оцінювання закладу освіти щодо ефективності внутрішньої системи забезпечення якості освіти та забезпечення досягнення здобувачами освіти результатів навчання, передбачених освітніми програмами і стандартами освіти.

Громадська акредитація закладу освіти здійснюється з метою визнання якості освітньої діяльності закладу освіти та формування його позитивного іміджу і репутації.

Громадська акредитація закладу освіти здійснюєтьсяна добровільних засадахза запитом закладу освіти.

Громадська акредитація закладу освіти здійснюється акредитованими в установленому порядкуфаховими громадськими об’єднаннями, іншими акредитованими юридичними особами, щоздійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності.

Успішні результати громадської акредитації закладу освіти засвідчуються відповідним сертифікатом, що видається на строк додесяти років.

Стаття 49

Акцент 8. Нагляд (контроль) у сфері освіти

Державний

Здійснюється з метою реалізації єдиної державної політики в цій сфері та спрямований на забезпечення інтересів суспільства щодо належної якості освіти та освітньої діяльності.

Державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальними органами.

Стаття 69

Громадський

Здійснюється суб’єктами громадського нагляду (контролю) — громадськими об’єднаннями та іншими інститутами громадянського суспільства, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з інвалідністю, професійними об’єднаннями педагогічних і науково-педагогічних працівників, об’єднаннями здобувачів освіти, об’єднаннями батьківських комітетів та органами, до яких вони делегують своїх представників.

Суб’єкти громадського нагляду (контролю)мають право:

· ініціювати і брати участь у дослідженнях з питань освіти та оприлюднювати результати таких досліджень;

· проводити моніторинг та оприлюднювати результати, зокрема, щодо:
–якості результатів навчання, у тому числі моніторинг державної підсумкової атестації, екзаменів та інших форм оцінки результатів навчання;
–якості підручників та інших навчальних матеріалів;
–розподілу витрат на освіту та цільового використання коштів з державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством;

· брати участь у громадському обговоренні, громадських консультаціях та проводити громадську експертизу, утому числі підручників (їх проектів), відповідно до законодавства;

· здійснювати інші заходи у сфері освіти відповідно до законодавства та реалізовувати інші права, не заборонені законом.

Безпосередньо в закладі освіти громадський нагляд (контроль) може проводитися виключноз дозволу керівниказакладу освіти, крім випадків, встановлених законодавством.

Стаття 71

Акцент 9. Державно-приватне партнерство

Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки здійснюється на основі договорів між органами державної влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державно-приватне партнерство у сфері освіти і наукиможе передбачати:

· спільне фінансування закладів освіти, а також юридичних іфізичних осіб, які провадять освітню діяльність;

· утворення та/або спільне фінансування і розвиток баз практичної підготовки;

· утворення та/або спільне фінансування і експлуатацію інноваційних підприємств (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) на базі існуючих закладів освіти;

· розроблення і розвиток сучасних технологій освіти, навчання;

· професійно-практичну підготовку;

· запровадження спільних програм фінансування підготовки фахівців тощо;

· здійснення заходів щодо соціального захисту та поліпшення житлових умов працівників системи освіти та здобувачів освіти.

Фінансування державно-приватного партнерства у сфері освіти може здійснюватисяза рахунок:

· фінансових ресурсів приватного партнера;

· фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку;

· коштів державного та місцевих бюджетів;

· інших джерел, не заборонених законодавством.

Державно-приватне партнерство щодо об’єктів державної та комунальної власності здійснюється без зміни цільового призначення та форми власності цих об’єктів.

Які типи закладів освіти забезпечують здобуття загальної середньоїосвіти

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про освіту» визначено, що здобуття загальної середньої освіти забезпечують:
•початкова школа — заклад освіти I ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту;
•гімназія — заклад середньої освіти II ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню освіту;
•ліцей — заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту.

А також:
•спеціальна школа — заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;
•санаторна школа — заклад загальної середньої освіти з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;
•школа соціальної реабілітації — заклад загальної середньої освіти для дітей, які відповідно до рішення суду потребують особливих умов виховання;
•навчально-реабілітаційний центр — заклад загальної середньої освіти для дітей зособливими освітніми потребами, зумовленими складними порушеннями розвитку.

Шпаргалка